Здравствуйте скоротить этот текст: Слухайте, дітки казочку про дерева. Про те, яку вони дають нам користь. І тому їх не можна кривдити.
У затінку гіллястих дерев люди викопали дві криниці – велику і маленьку. З великої криниці брав воду дідусь., бабуся і малий Петрик.
З маленької криниці пила воду пташка і пив воду зайчик.. Пила куріпка з дітками. Пила і кізочка з козенятами. Приходила пити і корівка з телятами.
Як тут було гарно! Коли ж прилетів сюди вітер, то дуже сердився. Ніколи не міг спокійно перелетіти через дерева. Гу-у-у-у! Як він налітав на дерева, як нагинав їх додолу!
А коли прилетів вітер із дощовою хмарою, то йому теж було важко перемайнути через дерево. І завжди цей вітер віддавав майже всю воду.
Та ось дерева зрубали.
Тепер ніхто не затримував дощового вітру. І він не віддавав воду. А коли до криниць прилітав вітер-суховій, то щоразу забирав воду.
І що ж? Обидві криниці висохли. Дідусь, бабуся і Петрик зосталися без води. Навколо все висохло.
Плакала пташка. Плакав зайчик. Куріпочка вмирала від спраги. Козеня не мало де напитись. Телятко теж.
Якось прийшов лісничий і сказав: „Дерева тримають вологу. Без дерев не буде води.” І тоді вийшли діти. Стали гуртом дерева садити. Швидко молоді дерева поприймалися й почали рости.
Через багато років виросли нові дерева. Знову гув вітер, нагинав дерева додолу. Але вони не піддавалися.
І коли приходив вітер із дощовою хмарою, дерева спиняли його і забирали воду.
Скоро у великій і малій криниці знову було повно води. Знову всі приходили по воду і раділи, що вона є.
І звірята, і пташки теж тішилися. Буде тепер що їсти і пити! І деревам і за те, що бережуть воду!
У нашому місті нещодавно збудували великий театр і я мрію у ньому побувати.Дорослі які вже там були розповідали що у залі театру знаходиться величезна сцена з довгими пишними занавісами.Сцена освітлюється ліхтарями і тоді у залі погасає світло щоб глядачі могли краще бати що відбувається на сцені.Тут є багато(1000)зручних глядацьких крісел які позначені порядковими номерами.Ці номери слугують для того щоб глядач міг знайти своє місце яке записане на квитку.
При вході до зали розташований кіоск у якому продають квитки для вистави. Ось у такому театрі я мрію побувати.
еоретически существующие моральные ценности, система аксиологических максим, содержание которых не связано непосредственно с конкретным историческим периодом развития общества или конкретной этнической традицией, но, наполняясь в каждой социокультурной традиции собственным конкретным смыслом воспроизводится, тем не менее, в любом типе культуры в качестве ценности. (см. также моральный абсолютизм).[1]
Возможно, одной из первых попыток внедрения общечеловеческих ценностей было написание и популяризация Десяти заповедей, содержащих перечень правил иудейской, а в дальнейшем и христианской морали[2][3].
Фраза была введена в обиход политиком М. С. Горбачёвым во время перестройки в противовес господствовавшей[источник не указан 76 дней] до этого в СССР «классовой морали». Бывший Президент России Владимир Путин на заседании Государственного совета 26 декабря 2006 года [4] особо отметил, что
Идеологический вакуум, образовавшийся после крушения социалистической идеологии, заполняется и он обязательно будет заполнен. Но будет заполнен либо экстремизмом, шовинизмом, разрушающим нас национализмом и национальной нетерпимостью, или при активной нашей поддержке общегуманистическими, общечеловеческими ценностями.
Так как в условиях современного мира никакое сообщество людей не существует изолированно от других, то для мирного сосуществования культур необходима некоторая общая система ценностей