Знайдіть помилки в мовностилістичному використанні займенників, інші хиби. Виправте речення.
1. На даному етапі найбільш активна СДПУ(о) – це видно з тих акцій, які вони проводять. Я зрозумів їхню тактику. 2. Керовані з Києва, ці штучно створені місцеві осередки тримаються завдяки тим, хто «підв’язаний» до економічних інтересів столичних босів і працює на його політичні потреби. 3. Але якщо пересічному українцю якось непомітно: коштують шпроти 21 гривню 40 копійок чи аж 26, то ціну на хліб вони фіксують, як і вміст свого гаманця, кожного дня. 4. Дівчатам це подобалось, але професурі – ні. Через те Валєра рідко бував на
їхніх парах. 5. Якщо світло й надалі вимикатимуть, то про ніякі прирости виробництва та покращення будь-чого навіть не йтиметься. 6. Була одна боязка пропозиція від фракції N – висловити прокурору недовір’я, але його навіть не взяли за основу. 7. Розкритикували прикрасу Брітні [Спірс], яка облягала її шию. На думку модників, вона була занадто високо під підборіддям, що робило її схожою на... дитинча лами. 8. За леверкузенський «Байєр» [уболівав]. Шкода, що вони втратили такий чудовий шанс стати чемпіонами. Тепер хочу, щоб перемогли у фіналі Ліги чемпіонів. 9. Тепер же у цієї газети упереджене ставлення до мене як до особи. І вони мене паплюжать. 10. Експерименти Леоніда Буряка, наразі, до нічого путнього не привели. 11. Про проблеми зловживань у сфері вищої освіти та шляхи їх розв’язання говорив у своїй доповіді ректор Львівського національного університету Іван Вакарчук. 12. На Львівщині є 6000 дітей у 39 інтернатах та сиротинцях. І кожен з них мріє
про своє, потаємне, але таке потрібне: тетріс, зимове взуття, книги, іграшки, пенали, магнітофони, плеєри.
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.
У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.