Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь, і стигне там голубим маревом. суворою лінією стоять на ньому сторожові могили насипані може татарвою, а може волелюбним козацтвом що шаблею та мушкетом боронило оці степи від ворожих навалів. весною могили оборюють і ціле літо зеленіють. вони густою зеленючою травою, росте на них подорожник, біленькі невісточки, гіркий спориш, розкішний з гіркуватим чадним смородом полин, колючий з могутнім стовбуром і мохнатою червоною квіткою будяк, скромні лагідні незабудки нерозлучні брат і сестра і весняними вечорами коли відсиріє від степової вологи земля голублять душу, і серце людини свіжі і ніжні степові запахи і тихо шепочуть трави облиті сяйвом місяця що мов чорна діжа викочується із-за мовчазних могил і фарбує степ в густо-малиновий темноватий колір .
Ты на свет сегодня рождена.
Жизнь я подарила тебе, властвуй
Долгая тебе она дана.
Так проживи ее красиво и достойно,
Чтоб не стыдно было мне порой.
Пусть от счастья будет больно,
Будь в поступках, как герой.
Достатка я желаю в твоем доме,
А дом пусть будет, островком
Любви и радости знакомой,
Тебе из детских лет при том.
Любовью нежно окружала,
Заботилась я о тебе всегда
И ты когда ходить лишь начинала,
Благословила я тебя на долгие года.
Теперь студенткою ты стала
И ум, и стать в тебе видна,
Мальчишкам удивляться не пристало,
Ты гордою красавицей слыла.
Мне нравиться, ты знаешь точно
Чего добиться нужно и поверь,
На ногах стоять ты будешь прочно,
Если нужную откроешь в жизни дверь.
Не забудь, что друга выбирая,
Ты любить его должна
Чтоб от нежности и счастья расцветая,
Самой близкой, дорогой ему была.
Чтоб любила без оглядки, тая…
Чтоб в ответ и он, любя тебя,
Никого других не замечая,
Отдавал тебе всего себя.
С днем рожденья, милая дочурка!
Много я сказала, извини,
Задумалась я, сидя у печурки,
Ты поздравления мамины прими.