Зробити повний синтаксичний розбір речення ( підкреслити всі члени речення, надписати частини мови над кожним словом, пояснити речення, намалювати схему)

Проводжають мене чорні очі ожин, а між березами загубився крислатий дуб, який пам’ятає козацьких ватажків

У нас у школі є різні класи ,але наш я упевнена на сто відсотків, що самий дивний.Не було ще такого тижня щоб з нами не трапилась якась безглузда ситуація .Але радує те ,що ми один за всіх і всі за одного .І ось у той понеділок я як завжди сонна увійшла до школи і позіхаючи увійшла до кабінету ,перший та другий уроки пролетіли непомітно ,потім була контрольна з математики ,а потім сталось щось таке шо я й сама не зрозуміла .я йшли додому разом з однокласниками ,а перед закінченням уроків ,на малюванні ледве не побилися дві мої однокласниці ,але на це ніхто не звернув увагу, бо таке бувало часто Отж щось я відійшла від теми ,ми йдем а на зустріч нам вибігає зла Оксанка (моя однокласниця )та починає коцатиь із Василиною ,ніхто не розумів що коїться ,усі стояли у ступорі ,і я навіть не помітивши того також прийняла у цій бійці участь ,я їх розбороняла. Та Василина геть зблідла ,а у Оскану як біс вселився ,її не відігнати ,але всеж я стала ніби зовсім іншою людиною схожою на тих розбишак хлопчаків які роблять бійки на кожній перерві і розборонила їх .Оксанка утекла шось крикнувши услід а ми повели Василину додому .Коли я розповіла усе мамі ,вона не повірила в першу чергу шо Осканка здатна на таке ,але більше її вразило те що я заступилась Я не я була ахаха Ось так якось

Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.