Зв’язне мовлення. Переказ тексту, що містить розповідь про виконання певних дій
НАРОДЖЕННЯ БУКЕТА
Археологічні знахідки підтверджують, що квітами людина прикрашає своє життя з давніх-давен. У Стародавньому Єгипті квітами оздоблювали храми й палаци. У Давній Греції й Давньому Римі у спеціальних садах квіти вирощували навіть взимку. До речі, троянда виконувала роль ордена, яким нагороджували за виняткову мужність. Того ж, хто прикрашав себе трояндою самовільно, карали тюремним ув’язненням.
У Західній Європі мода на квіти утвердилася з ХІV століття. Жінки прикріплювали невеличкі букетики до грудей, чоловіки встромляли їх у петлицю. Тоді ж квіти починають зображати на картинах.
З ХVІ століття квіти почали дарувати. Очевидно, народження цієї традиції було спричинене тим, що мандрівники привозили екзотичні квіти із тропічних країв. У добу видатних географічних відкриттів окремі екземпляри орхідей або тюльпанів за вартістю прирівнювалися до палацу.
Мистецтво створення букетів почало бурхливо розвиватися з ХVІІІ століття. Для того, щоб скомпонувати квіти, слід було володіти певними знаннями й майстерністю.
Добір квітів та зелені для букета залежить передовсім від його призначення та пори року.
Використовують для букета не більше трьох різновидів рослин. Попередньо слід уважно оглянути рослини й вибрати найбільш придатні.
Слід пам’ятати, що дуже великі й надто дрібні квіти в одному букеті не поєднують. Квіти, нахилені додолу, розташовують вище, квіти, пелюстки яких повернуто вгору, складають нижче. У центр букета вміщують найбільш гарну й помітну квітку. Необхідно обміркувати, які кольори мають поєднуватися у букеті. Важливо поєднати квіти так, щоб підкреслити їхню природну красу.
Вдало вибрана зелень створює тло, на якому виразніше виділяються квіти різного забарвлення. Використання зелені посилює декоративність букета.
Зі смаком створений букет має велику силу впливу. Він викликає натхнення, поліпшує настрій. (З кн. “Людина і квіти”; 253 сл.)
Люди кожен день роблять добрі вчинки, і деякі з таких вчинків вважаються героїчними. Наприклад, взяти додому з вулиці цуценя або кошеня - це, звісно, добрий вчинок, але не героїчний. А от врятувати людину під час пожежі - вчинок, безумовно, героїчний. Де ж полягає межа між добрим вчинком і героїчним?
На мій погляд, добрий вчинок буде героїчним, коли людина, що робить цей вчинок, сама ризикує. Рятуючи того, хто тоне, ризикуєш утонути сам, а рятуючи людей з палаючого будинку, ризикуєш згоріти. Мабуть, саме тому рятувальників і пожежників називають людьми героїчних професій.
Ті, хто під час Другої Світової війни ховав у себе єврейськіх дітей або поранених бійців, ризикували бути розстріляними разом зі своїми родинами. Одже, коли люди, незважаючи на ризик, роблять такі добрі вчинки, їх можна назвати героями.
Також я вважаю героями тих, хто робить добрі вчинки, докладаючи дуже багато зусиль. Наприклад, життя Матері Терези - суцільний подвиг. На мій погляд, дослідники, що добиралися до найвіддаленнішіх куточків планети, - теж герої.
Екс-голова(іменник) Національного(прикметник) банку(іменник) України (іменник) Валерія (іменник) Гонтарева(іменник) припускає (дієслово) , що(прийменник) може(дієслово) попросити (дієслово) політичного(прикметник) притулку (іменник) у (прийменник) Великої Британії (і то і тамто іменник) де (прийм ) вона(займенник) зараз (прислівник) і (сполучник) перебуває(дієслово) . За (прислівник) її (займенник) словами (іменник) це (прицменникник) можливо (прислівник) якщо( прислівник) в( прийменник) Україні (іменник) продовжуватимуть (дієслово) її (займенник) переслідування (іменник)