якщо ти хочеш писати висновок то напиши: я дізнався(-лась) що репитилії... вибири щось з цього я кинула
Пояснення:
Більшість видів веде наземний іб життя, але деякі з них перейшли до існування в прісних водоймах і навіть морях (вторинно-водні тварини, як-от: крокодили, морські змії та черепахи). Відомо близько 8 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21 вид), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Зрілі яйця плазунів оточені яйцевими і зародковими оболонками. Вони захищають зародок, забезпечують його газообмін та постачають воду. Тому яйця плазунів, на відміну від ікри риб і земноводних, можуть розвиватися на суходолі.
Особливості зовнішньої будови та покривів плазунів. Тіло плазунів поділене на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко означену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - "плазує", звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (наприклад, змій, деяких ящірок) кінцівок немає або вони дуже малі. Пальці плазунів мають кігтики.
Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, майже не має залоз. Вона вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень та зайвих втрат вологи, що дуже важливо для існування в посушливих умовах.
Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він супроводжується періодичним линянням: тварина росте, поки не зроговів новий покрив.
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності плазунів. Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет майже повністю костеніє, диференційованіший і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового.
Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухливість голови.
Зубчатогрудый дровосек описание: жук длиной 31-61 мм. каштаново-коричневый или темно-бурый, переднеспинка матовая, с двумя более или менее блестящими участками у середины, ее бока с 6-10 длинными острыми зубцами. у заднего угла зубец оттянут назад. глаза неглубоко выемчатые. усики короче тела, их первый членик примерно равен третьему. передние тазики сильно поперечные. переднегрудь с большим отростком между ними [1-3]. распространение: албания, бывш. югославия, греция болгария, турция, сирия, иран, грузия, армения, азербайджан. в россии встречается в р-не сочи и хосты, на сев. склонах главного кавказского хр. (окрестности пос. отдаленный апшеронского р-на краснодарского края - самая сев. точка в пределах ареала вида [4] и окрестности дербента в дагестане). местообитания: заселяет лиственные и смешанные леса нижнего и среднего пояса гор, но может подниматься до высоты 1500-2000 м н.у.м. личинки развиваются в гниющей древесине разных лиственных пород: бука, дуба, платана, грецкого ореха, ивы, липы, ильмовых и некоторых других [3,5]. личинки грызут ходы как в твердой, так и в значительной мере потерявшей прочность, умеренно влажной древесине. ходы располагаются беспорядочно, плотно забиваются буровыми опилками. отдельные ходы достигают в поперечнике 5.5 см. развитие личинок не менее 3 лет, куколок 3-4 недели. лет жуков с июня до сентября, обычно вечером и в ночные часы [3] (летят на свет). после спаривания самка откладывает яйца в трещины древесины и различные углубления на кормовом субстрате. яйца обнаружены скоплениями по 15-20 и более штук. после отрождения из яиц личинки сразу приступают к внедрению в древесину. численность: количественные учеты не проводились. косвенные данные позволяют считать, что численность сокращается. причина - уменьшение пригодных для заселения мест обитания из-за антропогенного воздействия [4]. охрана: необходимо создать в местах обитания вида особо охраняемые природные территории, ограничить рубки старых лиственных деревьев на юге краснодарского края.источники: 1. плавильщиков, 1936; 2. плавильщиков, 1965; 3. данилевский, мирошников, 1985; 4. мирошников, 1987; 5. лозовой, 1958.
Відповідь:
якщо ти хочеш писати висновок то напиши: я дізнався(-лась) що репитилії... вибири щось з цього я кинула
Пояснення:
Більшість видів веде наземний іб життя, але деякі з них перейшли до існування в прісних водоймах і навіть морях (вторинно-водні тварини, як-от: крокодили, морські змії та черепахи). Відомо близько 8 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21 вид), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Зрілі яйця плазунів оточені яйцевими і зародковими оболонками. Вони захищають зародок, забезпечують його газообмін та постачають воду. Тому яйця плазунів, на відміну від ікри риб і земноводних, можуть розвиватися на суходолі.
Особливості зовнішньої будови та покривів плазунів. Тіло плазунів поділене на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко означену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - "плазує", звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (наприклад, змій, деяких ящірок) кінцівок немає або вони дуже малі. Пальці плазунів мають кігтики.
Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, майже не має залоз. Вона вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень та зайвих втрат вологи, що дуже важливо для існування в посушливих умовах.
Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він супроводжується періодичним линянням: тварина росте, поки не зроговів новий покрив.
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності плазунів. Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет майже повністю костеніє, диференційованіший і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового.
Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухливість голови.