" копитами орди, збатожений московською нагайкою і обезсилений довголітньою боротьбою за волю, заснув був наш народ камінним сном. і ніч глуха і чорна залягла на нашій землі від сяну по дон", – писав у 1911 році письменник богдан лепкий про становище українців галичини.
на початку хіх століття вона входить до складу австро-угорщини. тут домінують поляки. український рух зводиться до формулювання
Иосифля́не (Осифля́не) — последователи Иосифа Волоцкого, представители церковно-политического течения в Русском государстве в конце XV — середине XVI веков, отстаивавшие право монастырей на землевладение и владение имуществом в целях осуществления монастырями широкой и благотворительной деятельности. Резко полемизировали с другими группами и течениями.
Пояснення:Иосиф Волоцкий — обличитель ереси жидовствующих, автор «душеполезного сочинения», называющегося и ряда посланий, в которых он, споря с другим подвижником — Нилом Сорским, — доказывал полезность монастырского землевладения, отстаивал необходимость украшать храмы красивыми росписями, богатыми иконостасами и образами.
учні греко-католицької семінарії збиралися втопити в туалеті упорядника "русалки дністрової" маркіяна шашкевича
" копитами орди, збатожений московською нагайкою і обезсилений довголітньою боротьбою за волю, заснув був наш народ камінним сном. і ніч глуха і чорна залягла на нашій землі від сяну по дон", – писав у 1911 році письменник богдан лепкий про становище українців галичини.
на початку хіх століття вона входить до складу австро-угорщини. тут домінують поляки. український рух зводиться до формулювання
Відповідь:
Иосифля́не (Осифля́не) — последователи Иосифа Волоцкого, представители церковно-политического течения в Русском государстве в конце XV — середине XVI веков, отстаивавшие право монастырей на землевладение и владение имуществом в целях осуществления монастырями широкой и благотворительной деятельности. Резко полемизировали с другими группами и течениями.
Пояснення:Иосиф Волоцкий — обличитель ереси жидовствующих, автор «душеполезного сочинения», называющегося и ряда посланий, в которых он, споря с другим подвижником — Нилом Сорским, — доказывал полезность монастырского землевладения, отстаивал необходимость украшать храмы красивыми росписями, богатыми иконостасами и образами.