Грязевая битва — крупное сражение, состоявшееся 22 мая 1365 года между союзных войск эмиров Тамерлана и Хусейна и армией хана Ильяс-Ходжи на берегу реки Чирчик (совр. Узбекистан)[1].
После распада Чагатайского улуса началась война между правителями Могулистана и Мавераннахра. Одним из эпизодов данного противостояния и стала Грязевая битва. Узнав о готовящемся нашествии монголов Ильяс-Ходжи, соправители Самарканда Хусейн и Темир решили выступить навстречу. Тамерлан разбил свой лагерь на берегу Чирчик, на полпути между Ташкентом и Чиназом. Его отряды (не меньше 17 кошунов) образовали левый фланг. Его соратник Хусейн стоял на правом. Ильяс-Ходжа остановился у Канибадама. Во время битвы ливневый дождь превратил поле сражения в глиняное месиво, во время боя, даже лошади увязали в грязи. Историки объясняют поражение нерешительностью Хусейна, который отказался поддержать наступление Тамерлана. В битве погибло около 10 тыс. воинов. Остатки армии Тамерлана (15 кошунов) отступили в Шахрисабз, а монголы подошли к Самарканду, однако из-за возникшей эпидемии были вынуждены вернуться обратно. Ситуацией воспользовались сербедары, которые захватили власть в Самарканде.
1. Би́тва на Си́ніх Во́дах — битва між литовсько-руським та монголо-татарськими військами, що відбулася 1362 року на річці Сині Води. 2. Руські князі були у скрутному матеріальному і військовому становищі.Постійні військові конфлікти з сусідніми державами постійно нападали на наші землі.Литва запропонувала вигідні умови переходу під їхнє панування:військова та фінансова до до того ж вони були з нами однієї віри що у ті часи було важливим фактором.Вони пообіцяли "Ми свого не вводимо і вашого не чіпатимемо".
Висновок:Руські князівства були у складному фінансовому і військовому становищі тому у них нічого ліпшого не залишилося як перейти під владу Литви!
Грязевая битва — крупное сражение, состоявшееся 22 мая 1365 года между союзных войск эмиров Тамерлана и Хусейна и армией хана Ильяс-Ходжи на берегу реки Чирчик (совр. Узбекистан)[1].
После распада Чагатайского улуса началась война между правителями Могулистана и Мавераннахра. Одним из эпизодов данного противостояния и стала Грязевая битва. Узнав о готовящемся нашествии монголов Ильяс-Ходжи, соправители Самарканда Хусейн и Темир решили выступить навстречу. Тамерлан разбил свой лагерь на берегу Чирчик, на полпути между Ташкентом и Чиназом. Его отряды (не меньше 17 кошунов) образовали левый фланг. Его соратник Хусейн стоял на правом. Ильяс-Ходжа остановился у Канибадама. Во время битвы ливневый дождь превратил поле сражения в глиняное месиво, во время боя, даже лошади увязали в грязи. Историки объясняют поражение нерешительностью Хусейна, который отказался поддержать наступление Тамерлана. В битве погибло около 10 тыс. воинов. Остатки армии Тамерлана (15 кошунов) отступили в Шахрисабз, а монголы подошли к Самарканду, однако из-за возникшей эпидемии были вынуждены вернуться обратно. Ситуацией воспользовались сербедары, которые захватили власть в Самарканде.
1. Би́тва на Си́ніх Во́дах — битва між литовсько-руським та монголо-татарськими військами, що відбулася 1362 року на річці Сині Води. 2. Руські князі були у скрутному матеріальному і військовому становищі.Постійні військові конфлікти з сусідніми державами постійно нападали на наші землі.Литва запропонувала вигідні умови переходу під їхнє панування:військова та фінансова до до того ж вони були з нами однієї віри що у ті часи було важливим фактором.Вони пообіцяли "Ми свого не вводимо і вашого не чіпатимемо".
Висновок:Руські князівства були у складному фінансовому і військовому становищі тому у них нічого ліпшого не залишилося як перейти під владу Литви!
3.
Объяснение: