Історія трьох слов'янських народів-сусідів переобтяжена обопільними скаргами, образами, навіть злочинами. Кажу так, щоб не збитися на різдвяну казочку у дусі Діккенса.
Зустріч польського поета і країни, де поляки панували аж до війн славного Богдана, була невідворотною. Гість не мав змоги не приїхати, а господарі не мали можливості відмовити візитеру.
22 жовтня 1824 року поліцейський приніс Міцкевичу урядове розпорядження про виїзд до Петербурга. Так закінчилося слідство про участь поета у підпільному революційному гуртку "філоматів". У столиці імперії йому з товаришами було призначено стати викладачами Рішельєвського ліцею в Одесі. Трохи забарившися з від'їздом, щоб потрапити до Києва під час "Контрактів" (був такий міжнародний ярмарок), де могли б зустрітися з польськими і російськими революціонерами. З собою вони везли лист К. Рилєєва до одного з одеситів: "Полюби Міцкевича і друзів його Малевського і Єжовського, добрі й славні хлопці... за почуттями і думками вони вже друзі, а Міцкевич до того ж і поет — улюбленець нації своєї".
Ришельєвський ліцей відмовився від таких учителів, почалася звичайна бюрократична тяганина, отже й поет пробув на півдні мало не рік. Тут був створений цикл ліричних віршів про любов і про "великий світ", який перетворив святе почуття на предмет розрахунків. У Одесі також була розпочата поема "Конрад Валенрод". Там уривки з неї Міцкевич читав своїм польським друзям. А два місяці перебування в Криму дали початок "Кримським сонетам", де головна героїня — туга за Батьківщиною, а головний герой — патріот-вигнанець. На початку циклу поставлений сонет "Аккерманські степи". Відчай, туга, глибока скорбота — ось такі почуття передані у 14 рядках класичної форми. Така форма може поневолити поета, якщо його думка і почуття дрібні і невиразні. Але "Кримські сонети" написані майстром, який підкорив собі форму. Пушкін у відомому "Сонеті" ставив Міцкевича поряд із Данте, Петраркою, Шекспіром, Камоенсом, Вордсвортом. Тобто рівень геніальності був якщо не однаковий, то близький...
Феерия (от слова «фея») , строго говоря, - это драматическое произведение, в котором противоборствуют волшебные силы и, как в сказках, побеждают добро V и красота. Грин назвал свое произведение феерией, потому что в жизнь Ассоль, главной героини, приходит сказка по воле сказителя и преображает ее.
Александр Степанович Грин (Гриневский) - русский писатель-романтик, фантаст, превосходный пейзажист и тонкий психолог. С детства Грин любил книги о мореплавателях и мечтал матросом выйти в море.. .Однако известность ему принесли литературные произведения. В списке русских писателей получил громкий титул Рыцаря мечты.
'Алые паруса' (1923) - символическая повесть-феерия о любви и о том, что даже самые несбыточные мечты могут стать реальностью, явилась знаковым, культовым произведением, вдохновившем многих поэтов, музыкантов и кинематографистов на развитие русской романтической культуры XX века. Маленькая Ассоль, воспитанная добрым и любящим отцом, живет уединенной жизнью. Ее отталкивают сверстники, недолюбливают взрослые, перенося на девочку свое отношение к ее отцу. Сказка об алых парусах, рассказанная в лесу незнакомцем, становится частью ее души. Ассоль живет в ожидании чуда. А мечта, если в нее поверить, то есть отдать ей жизнь, становится могучей творящей силой.. .
Україна та Адам Міцкевич
Історія трьох слов'янських народів-сусідів переобтяжена обопільними скаргами, образами, навіть злочинами. Кажу так, щоб не збитися на різдвяну казочку у дусі Діккенса.
Зустріч польського поета і країни, де поляки панували аж до війн славного Богдана, була невідворотною. Гість не мав змоги не приїхати, а господарі не мали можливості відмовити візитеру.
22 жовтня 1824 року поліцейський приніс Міцкевичу урядове розпорядження про виїзд до Петербурга. Так закінчилося слідство про участь поета у підпільному революційному гуртку "філоматів". У столиці імперії йому з товаришами було призначено стати викладачами Рішельєвського ліцею в Одесі. Трохи забарившися з від'їздом, щоб потрапити до Києва під час "Контрактів" (був такий міжнародний ярмарок), де могли б зустрітися з польськими і російськими революціонерами. З собою вони везли лист К. Рилєєва до одного з одеситів: "Полюби Міцкевича і друзів його Малевського і Єжовського, добрі й славні хлопці... за почуттями і думками вони вже друзі, а Міцкевич до того ж і поет — улюбленець нації своєї".
Ришельєвський ліцей відмовився від таких учителів, почалася звичайна бюрократична тяганина, отже й поет пробув на півдні мало не рік. Тут був створений цикл ліричних віршів про любов і про "великий світ", який перетворив святе почуття на предмет розрахунків. У Одесі також була розпочата поема "Конрад Валенрод". Там уривки з неї Міцкевич читав своїм польським друзям. А два місяці перебування в Криму дали початок "Кримським сонетам", де головна героїня — туга за Батьківщиною, а головний герой — патріот-вигнанець. На початку циклу поставлений сонет "Аккерманські степи". Відчай, туга, глибока скорбота — ось такі почуття передані у 14 рядках класичної форми. Така форма може поневолити поета, якщо його думка і почуття дрібні і невиразні. Але "Кримські сонети" написані майстром, який підкорив собі форму. Пушкін у відомому "Сонеті" ставив Міцкевича поряд із Данте, Петраркою, Шекспіром, Камоенсом, Вордсвортом. Тобто рівень геніальності був якщо не однаковий, то близький...
Александр Степанович Грин (Гриневский) - русский писатель-романтик, фантаст, превосходный пейзажист и тонкий психолог. С детства Грин любил книги о мореплавателях и мечтал матросом выйти в море.. .Однако известность ему принесли литературные произведения. В списке русских писателей получил громкий титул Рыцаря мечты.
'Алые паруса' (1923) - символическая повесть-феерия о любви и о том, что даже самые несбыточные мечты могут стать реальностью, явилась знаковым, культовым произведением, вдохновившем многих поэтов, музыкантов и кинематографистов на развитие русской романтической культуры XX века.
Маленькая Ассоль, воспитанная добрым и любящим отцом, живет уединенной жизнью. Ее отталкивают сверстники, недолюбливают взрослые, перенося на девочку свое отношение к ее отцу. Сказка об алых парусах, рассказанная в лесу незнакомцем, становится частью ее души. Ассоль живет в ожидании чуда. А мечта, если в нее поверить, то есть отдать ей жизнь, становится могучей творящей силой.. .