На вопрос 6 дайте развёрнутый ответ в объёме 5-8 предложений.
6. Как меняется настроение лирического героя на протя-
жении стихотворения? Почему таким жгучим драматиз-
МОМ пронизаны его заключительные строки:
«...Вечно холодные, вечно свободные,
Нет у вас родины, нет вам изгнания»?
ответ:​

Народная поэзия долго играла ничтожную роль в истории русской литературы: при святом Владимире церковь преследовала языческую народную поэзию; с XVIII в., особенно с эпохи Петра, ее давил интеллигентский псевдоклассицизм. Но окончательно убить придавленное народное творчество оказалось невозможными – и ко второй половине XVIII в. оно пробивается, наконец, в нашу беллетристику.Возникновение интереса к народной поэзии в русской литературе XVIII в. объясняется тем, что, хотя и сильны были в русском обществе влияния иностранные, – тем не менее, русские люди этой эпохи не могли совсем оторваться от своей родной почвы: детьми слушали они песни и

Не только народные песни, но и былины и сказки заинтересовали русских литераторов XVIII века. Быть может, и этот интерес объясняется тем обстоятельством, что, благодаря знакомству с фантастическими подвигами рыцарей в поэмах Ариосто, Боярдо, Тассо, многие русские писатели припомнили слышанные ими в детстве былины и сказки о подвигах русских богатырей и, с точки зрения западноевропейской литературы, оценили их поэтическое значение.Таким образом, влияние западной литературы, пробуждение интереса к народной поэзии, прояснение национального самосознания во второй половине XVIII века, и, вместе с тем, падение интереса к псевдоклассицизму заставили некоторых русских писателей обратиться не только к лирическому, но и к эпическому народному творчеству, его приемам и содержанию, которое еще недавно для псевдоклассика казалось чем-то низменным.

Епоха Ренесансу позначена поверненням в європейське мистецтво оспівування земної любові після кількох століть панування в культурі Європи тільки божественного і небесного. Основний постулат Ренесансу — кожна людина має право на щастя, має право насолоджуватися земним життям.

Образ коханої людини в сонетах Шекспіра втілено у жінці зовсім не ангельської зовнішності. «Її очі на зірки не схожі. Не можна уста коралами назвати». Але вона для поета найкраща, вона викликає у нього почуття гарячі і пристрасні. Право на щастя, право любити і бути коханими мають звичайні люди, а не тільки обрані — це думка повністю відповідає філософії Ренесансу.

Шекспір ​​описує в сонетах цілком земну любов, з мріями продовжити себе в дітях, з ревнощами, з образами через зраду, з стражданнями від довгої розлуки, з насолодою від близькості з коханою людиною. Шекспір ​​розмірковує про найтонші аспекти любові. Наприклад, він описує почуття, що виникають, коли він гає, як рік від року старіє улюблена жінка:

«О, як я дорожу твоєї весною,

Твоєю прекрасною юністю в цвіту.

А час на тебе йде війною,

І день твій ясний жене в темряву».

Частина сонетів Шекспіра присвячена чоловікам. Зазвичай автор відкрито захоплюється красою та іншими перевагами цих чоловіків, хоча тілесного потягу до них не відчуває. Це також цілком нормально для епохи Ренесансу: людина прекрасна, немає ніяких забобонів. Шекспір ​​не поділяє серцеву прихильність до чоловіків чи жінок: її гідні всі люди, і вони можуть приймати цей дар від усіх:

«Тебе природа жінкою милою

Задумала, але пристрастю полонена,

Вона мене з тобою розлучила,

А жінок ощасливила вона».

Любов — це дорогоцінний дар. У одному з сонетів Шекспір ​​порівнює її з титулами, славою, владою і приходить до висновку, що любов іншої людини до тебе є найцінніший дар долі. Іноді автор описує свої страждання, парадоксальні стани, що виникли через любов.

Але навіть у важкі хвилини любов залишається для поета світлим почуттям. «У душі любов, а не ворожнечу, пригрій». Тим вище і прекрасніше радість взаємної любові. Шекспір ​​розмірковує про те, як важливо берегти її, щоб не втратити: «Ще немає негараздів, а є одна біда — Твоєї любові позбутися назавжди».

Любов Шекспіра — це шлях до щастя і гармонії у житті, причому в земному житті, адже з любові продовжується рід людський, повторюється краса:

«Нехай краса живе не тільки нині,

Але повторить себе в улюбленому сині».

Объяснение: