Когда человек создает свой собственный мир, он закрывается от всего окружающего, подобно предмету, помещенному в футляр. Его не волнует ни происходящее, ни окружающие люди. Он отгораживается от настоящего и проблем, связанных с ним, ведь гораздо проще спрятаться от проблемы, чем найти решить ее раз и навсегда.
Беликов выбрал для себя эту роль, каждый день его мировоззрение было закупорено, причем его это полностью устраивало. Общество живет своей жизнью, а Беликов своей, облаченной футляром. Человек лишается всего того, что отличает его от машины. Автор, создавая образ Беликова, дает читателям понять, что «футляр» самое что ни на есть наше время, в котором именно государственный режим и ряд правил управляют человеком, а не его стремление вносить что-то новое в общество и жизнь обычных людей.
Отрицание правды, истинного просвещения и поощрение доносительства делает Беликова жалкой и в то же время зловещей фигурой. Зловещей - из-за своего пожизненного отрицания всего существовавшего в мире. Жадность, озлобленность на всех, физическая и духовная лень руководят им изо дня в день. Создав свои собственные правила, он усиленно пытается навязать их всем окружающим, давя на их собственные личности. Жалкой - потому, что ему непосилен был мир «живых» людей. Как только он открылся ему, тут же осознал всю свою не существования в нем и вскоре скончался. А сколько еще таких людей, подобных Беликову, до сих пор живет в своем лично созданном «футляре»…
Не только общество формирует человека, но и сам человек влиять на общество. Страх перед окружающим миром может заставить человека создать «футляр», уходя от реальности. Да, человеку необходимо подчиняться общественным правил и нормам, но и общество ведь должно учитывать моральные устои и интересы каждого человека как личности. Идеального общества, наверное, не существует. Невозможно построить систему, подходящую каждому индивидууму. Но к этому нужно стремиться, а нам с вами – не быть задавленными коллективным мнением, не сворачивать со своего пути.
Усі ми належимо до соціуму, тому суспільство в нашому житті відіграє величезну й досить важливу роль. Соціальна активність притаманна нам від самого народження, тому можна впевнено говорити, що люди власноруч формують суспільство, у якому живуть. Навіть саме визначення слова «суспільство» тільки підтверджує названу вище думку. Словник подає таке тлумачення цього терміна: «суспільство — самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей у процесі реалізації їхніх особистих потреб; це сукупність стосунків між людьми, які здійснюють процеси спільної життєдіяльності, а також породжують духовні норми й цінності». З огляду на це визначення, можна зазначити, що основою будь-якого суспільства є людські відносини, відтак роль стосунків у формуванні суспільства є дуже високою і її надто важко переоцінити. Тому далі трохи про це.
Погодьтеся, якщо наші з вами відносини формують суспільство, то на нас лежить величезна відповідальність, адже, якщо нас не задовольняє той соціум, у якому живемо, то це ніщо інше, як наша провина й заслуга. Якщо почати говорити науковими термінами, то треба згадати про види суспільних стосунків, їх існує кілька: відносини матеріальні, духовні і міжособистісні. Матеріальні відносини виникають між особами лише в разі практичної взаємодії, духовні ж зв’язки з’являються завдяки життєвим цінностям тієї чи іншої групи людей, але все ж на даний момент мене найбільше цікавить останній вид відносин між індивідами в суспільстві — міжособистісний. Я вважаю його найважливішим і найпопулярнішим, адже навіть якщо розглядати їх, як стосунки, що носять суто індивідуальний характер, все одно вони є персоніфікованою формою загальних духовних чи матеріальних відносин.
Як було зазначено раніше, від усіх добрих і недобрих стосунків залежить те, який вигляд матиме наше суспільство. Справді, таких прикладів можна навести безліч. Коли дитина, наприклад, виховується у родині, де батько не поважає або просто не прислухається до думки своєї жінки, де усі основні рішення приймає тільки він, а мамі залишається лише підкорюватися, то, скоріш за все, у цього чада сформулюються певні погляди на стосунки в сім’ї, колективі, державі, а відтак і у суспільстві. У його уяві суспільство матиме вигляд виключно патріархальної організації і ніякої іншої. Спробуймо взяти більш глобальний приклад. Від нашої поваги чи неповаги один до одного на роботі, від бажання співпрацювати, знаходити компроміси в будь-яких, навіть складних ситуаціях, від порозуміння між собою, уваги один до одного, уміння пробачати і вірити залежить наш добробут, залежить рівень розвитку суспільства, його забезпеченість чи незабезпеченість, те, чи буде воно передовим або відсталим, вільним чи залежним, багатим чи бідним.
Отже, формування омріяного і бажаного суспільство — це виключно спільна робота, яка в основному ґрунтується на людських стосунках і взаємовідносинах. Тому не забувайте ніколи, що саме ми, наше ставлення і наша поведінка — це і є наше суспільство.
Когда человек создает свой собственный мир, он закрывается от всего окружающего, подобно предмету, помещенному в футляр. Его не волнует ни происходящее, ни окружающие люди. Он отгораживается от настоящего и проблем, связанных с ним, ведь гораздо проще спрятаться от проблемы, чем найти решить ее раз и навсегда.
Беликов выбрал для себя эту роль, каждый день его мировоззрение было закупорено, причем его это полностью устраивало. Общество живет своей жизнью, а Беликов своей, облаченной футляром. Человек лишается всего того, что отличает его от машины. Автор, создавая образ Беликова, дает читателям понять, что «футляр» самое что ни на есть наше время, в котором именно государственный режим и ряд правил управляют человеком, а не его стремление вносить что-то новое в общество и жизнь обычных людей.
Отрицание правды, истинного просвещения и поощрение доносительства делает Беликова жалкой и в то же время зловещей фигурой. Зловещей - из-за своего пожизненного отрицания всего существовавшего в мире. Жадность, озлобленность на всех, физическая и духовная лень руководят им изо дня в день. Создав свои собственные правила, он усиленно пытается навязать их всем окружающим, давя на их собственные личности. Жалкой - потому, что ему непосилен был мир «живых» людей. Как только он открылся ему, тут же осознал всю свою не существования в нем и вскоре скончался. А сколько еще таких людей, подобных Беликову, до сих пор живет в своем лично созданном «футляре»…
Не только общество формирует человека, но и сам человек влиять на общество. Страх перед окружающим миром может заставить человека создать «футляр», уходя от реальности. Да, человеку необходимо подчиняться общественным правил и нормам, но и общество ведь должно учитывать моральные устои и интересы каждого человека как личности. Идеального общества, наверное, не существует. Невозможно построить систему, подходящую каждому индивидууму. Но к этому нужно стремиться, а нам с вами – не быть задавленными коллективным мнением, не сворачивать со своего пути.
Усі ми належимо до соціуму, тому суспільство в нашому житті відіграє величезну й досить важливу роль. Соціальна активність притаманна нам від самого народження, тому можна впевнено говорити, що люди власноруч формують суспільство, у якому живуть. Навіть саме визначення слова «суспільство» тільки підтверджує названу вище думку. Словник подає таке тлумачення цього терміна: «суспільство — самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей у процесі реалізації їхніх особистих потреб; це сукупність стосунків між людьми, які здійснюють процеси спільної життєдіяльності, а також породжують духовні норми й цінності». З огляду на це визначення, можна зазначити, що основою будь-якого суспільства є людські відносини, відтак роль стосунків у формуванні суспільства є дуже високою і її надто важко переоцінити. Тому далі трохи про це.
Погодьтеся, якщо наші з вами відносини формують суспільство, то на нас лежить величезна відповідальність, адже, якщо нас не задовольняє той соціум, у якому живемо, то це ніщо інше, як наша провина й заслуга. Якщо почати говорити науковими термінами, то треба згадати про види суспільних стосунків, їх існує кілька: відносини матеріальні, духовні і міжособистісні. Матеріальні відносини виникають між особами лише в разі практичної взаємодії, духовні ж зв’язки з’являються завдяки життєвим цінностям тієї чи іншої групи людей, але все ж на даний момент мене найбільше цікавить останній вид відносин між індивідами в суспільстві — міжособистісний. Я вважаю його найважливішим і найпопулярнішим, адже навіть якщо розглядати їх, як стосунки, що носять суто індивідуальний характер, все одно вони є персоніфікованою формою загальних духовних чи матеріальних відносин.
Як було зазначено раніше, від усіх добрих і недобрих стосунків залежить те, який вигляд матиме наше суспільство. Справді, таких прикладів можна навести безліч. Коли дитина, наприклад, виховується у родині, де батько не поважає або просто не прислухається до думки своєї жінки, де усі основні рішення приймає тільки він, а мамі залишається лише підкорюватися, то, скоріш за все, у цього чада сформулюються певні погляди на стосунки в сім’ї, колективі, державі, а відтак і у суспільстві. У його уяві суспільство матиме вигляд виключно патріархальної організації і ніякої іншої. Спробуймо взяти більш глобальний приклад. Від нашої поваги чи неповаги один до одного на роботі, від бажання співпрацювати, знаходити компроміси в будь-яких, навіть складних ситуаціях, від порозуміння між собою, уваги один до одного, уміння пробачати і вірити залежить наш добробут, залежить рівень розвитку суспільства, його забезпеченість чи незабезпеченість, те, чи буде воно передовим або відсталим, вільним чи залежним, багатим чи бідним.
Отже, формування омріяного і бажаного суспільство — це виключно спільна робота, яка в основному ґрунтується на людських стосунках і взаємовідносинах. Тому не забувайте ніколи, що саме ми, наше ставлення і наша поведінка — це і є наше суспільство.