Відповідь:епітети :Художнє означення, за до якого автор підкреслює певну властивість чи рису зображуваного об’єкта. Іменник: «трепет щастя», «вечора синь», «просинь мети»;
Прислівник: «пес доброзичливо скривився», «води ритмічно, невпинно понесли його в своїх гарячих обіймах».
Порівняння В основі — підметна або смислова подібність, схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим. Сполучники: «круглі хмари, білі, як сніг, жваві, ворушливі, мов живе срібло», «мов зачарований, стоїть Бахчисарай»;
Ор.В.: «горами хвилі підійма»;
Стверджувальна форма: «…дівчинонька така гарна, як зіронька»;
Заперечення: «ой то не зоря — то дівчина моя»;
Поширені: «По обидва боки високі, але не круті гребні гір, неначе дві велетенські зелені хвилі на морі піднялися разом, а далі збіглися докупи краями, злилися і тут підскочили вгору білою піною».
Метафора Приховане порівняння, побудоване на подібності або контрасті явищ, у якому слова “як”, “начебто”, “немов” відсутні, але припускаються. вечір-мулат підійшов до порога.
1 классицизм - литературное направление очень «строгое» . Автор всегда стоит на стороне глав. героя в отличие от синтементализма . В нём есть правило трёх единств . Есть общепринятый план , по которому должно строиться произведение .Разделён на три «стиля» Высокий - восхваляющие оды Средний - более не менее произведения для знати Низкий - для написания сатир(комедий) 2. Деарт «Мыслю , значит существую» . То есть разум должен стаять перед чувствами (ещё одна черта классицизма : разум превыше чувств)
Відповідь:епітети :Художнє означення, за до якого автор підкреслює певну властивість чи рису зображуваного об’єкта. Іменник: «трепет щастя», «вечора синь», «просинь мети»;
Прикметник, дієприкметник: «щастя золотого», «стежки, скриті, інтимні», «грім залізний», «синь прозора», «гори найсвятії», «невсипущий мозок», «прив’ялі діброви», «втомлена пісня», «береза плакуча», «світе вольний, несповитий»;
Прислівник: «пес доброзичливо скривився», «води ритмічно, невпинно понесли його в своїх гарячих обіймах».
Порівняння В основі — підметна або смислова подібність, схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим. Сполучники: «круглі хмари, білі, як сніг, жваві, ворушливі, мов живе срібло», «мов зачарований, стоїть Бахчисарай»;
Ор.В.: «горами хвилі підійма»;
Стверджувальна форма: «…дівчинонька така гарна, як зіронька»;
Заперечення: «ой то не зоря — то дівчина моя»;
Поширені: «По обидва боки високі, але не круті гребні гір, неначе дві велетенські зелені хвилі на морі піднялися разом, а далі збіглися докупи краями, злилися і тут підскочили вгору білою піною».
Метафора Приховане порівняння, побудоване на подібності або контрасті явищ, у якому слова “як”, “начебто”, “немов” відсутні, але припускаються. вечір-мулат підійшов до порога.
Пояснення:
Высокий - восхваляющие оды
Средний - более не менее произведения для знати
Низкий - для написания сатир(комедий)
2. Деарт «Мыслю , значит существую» . То есть разум должен стаять перед чувствами (ещё одна черта классицизма : разум превыше чувств)