прочитать произведение Ю. М. Нагибина "Маленькие рассказы о большой судьбе". На основе глав "Юрина война", "В бескрайнем небе" дать общую развернутую характеристику главного героя ОЧЕНЬ .
У романі В. Скотта «Айвенго» виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі».
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. Їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ.
На мій погляд, перекладач літературних творів має не тільки «добре» знати мову, а й відчувати її тонкощі, нюанси, відтінки. Іншими словами він має вільно володіти як мовленнєвими, так і стилістичними нормами кількох мов. Безумовно, йому необхідно бути ознайомленим з перлинами літературної творчості тих народів, яких він мріє порадувати своє творчістю.
Більш того, сучасному перекладачу необхідно мати уявлення про принципи лінгвістичного та літературознавчого аналізу. Було б гарно, якщо він був добре обізнаним з соціокультурною, соціолінгвістичною й лінгвокраїнознавчою культурою.
А ще перекладачу важливо мати широкий кругозір і вміти чітко та зрозуміло викладати думки того автора, чиї твори він перекладає.
У романі В. Скотта «Айвенго» виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі».
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. Їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ.
На мій погляд, перекладач літературних творів має не тільки «добре» знати мову, а й відчувати її тонкощі, нюанси, відтінки. Іншими словами він має вільно володіти як мовленнєвими, так і стилістичними нормами кількох мов. Безумовно, йому необхідно бути ознайомленим з перлинами літературної творчості тих народів, яких він мріє порадувати своє творчістю.
Більш того, сучасному перекладачу необхідно мати уявлення про принципи лінгвістичного та літературознавчого аналізу. Було б гарно, якщо він був добре обізнаним з соціокультурною, соціолінгвістичною й лінгвокраїнознавчою культурою.
А ще перекладачу важливо мати широкий кругозір і вміти чітко та зрозуміло викладати думки того автора, чиї твори він перекладає.
Объяснение: