Рассмотрите иллюстрации к произведению О. Уайльда «Соловей и роза». Определите, какому эпизоду произведения соответствует каждая иллюстрация.
Выберите, на ваш взгляд, самый важный эпизод, проанализируйте его, ответьте на вопросы.
О каком герое произведения говорится в эпизоде?
Какие поступки совершает герой в данном эпизоде?
Какие черты характера героя, иллюстрирует эпизод?
С каких художественно-выразительных средств, автор изображает героя и его
действия? Почему?
Чему, на примере героя, хотел научить автор читателей в данном эпизоде? ответьте только на вопросы

Сейчас моя школа обыкновенная, но в будущем она станет другой. Я думаю, что в ней появятся специальные двери, чтобы проходить, по специальным ключам; электронные учебники и тетради. Кабинеты будут с новым оборудованием. Учителей не будет, а будут голограммы Вместо обычных столов, будут летающие столы, а портфелей не будет, будут маленькие сумочки для планшетов . Ручки будут специальные для планшетов.

Игровые телефоны будут большие, с играми для мозга.
Форма будет свободная, и можно надевать разную одежду.
Спортзалы будут оборудованы специальными тренажерами, для детей разного возраста.

На территории школы появятся площадки для детей разного возраста.
Школа с уличной стороны будет выглядеть по-другому, там будет нарисована природа с животными и детьми. Такой я вижу свою школу через много лет.
В моем представлении, дети станут счастливыми в школе будущего.

 З конюхом у нього особливі стосунки.    

...Степан ніколи не б'є його, хіба ненароком у гурті зачепить пугою чи про стороннє око стьобне. Ніколи не посилає на важку роботу, якщо є кого іншого послати.  

Шептало старанно, щоб не виказати засмучення Степановим рішенням, жував скошену вранці траву…  "Я на базар завтра не поїду, та й не переробився вдень, обурини возив….   міркував Шептало, і в кінських очах поволі випогоджувалось. Йому кортіло будь-що виправдати Степана, довести, що той не мав кого послати у привід і лише через безвихідь потривожив Шептала.  

… А може, конюх боїться, що ніхто з коней, окрім нього, не встигне до ночі порізати зелень і свині лишаться завтра голодні?

 

 "Мало вас сьогодні ганяли,— злісно подумав білий кінь, відходячи вбік. — І як цей Степан терпить? Я навів би порядок. Водопій — то водопій, нічого витанцьовувати, ніби в цирку".

Страх провалюється все глибше,… ненависть розвіюється, і Шептало поглядає на конюха поблажливо: він не мститиметься Степанові за ті випадкові удари, без цього не можна, без цього ніякого порядку не було б серед коней. Солодке почуття прощення й солідарності з конюхом охоплює Шептала. Він піднімає голову і ласкаво, заклично ірже.  

Протягом усього життя в конюшні обманював себе: він уже давно не був білим конем. Він був бруднувато-сірим,…тільки тепер, викупавшись ..знову став сліпучо-білим красенем … Тепер зрозуміло, чому Степан насмілився хльоскати його батогом.

"Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ким цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі! А хіба ці гніді, сірі, перисті, вороні, сиві розуміють?" Шепталові раптом закортіло почути Степанів голос, ласкаво ткнутися мордою в його замахорчені долоні, хай навіть ударить, висварить.

… тепер, серед пустинного темного лугу, ця довірливість була бажана й приємна. Вона єднала його із селом, із Степаном, як і недогнуздок, що час від часу потеленькував.  

Шепталові подумалося, що весь сьогоднішній вечір … він відчував владну Степанову руку. Так застоялий жеребець змагається з вітром у прудкім бігу по колу, напнувши довгі віжки, один кінець яких тримають сильні руки.

…краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким. Сьогоднішнє перешумить. Хай завтра у привід відправить чи до міста, а згодом вони з конюхом порозуміються…. Шептало ступив кілька кроків, гепнувсь у грязюку …   Коли звівся на ноги, вже не був білим конем;

 Степан спав… Білий кінь, скільки зміг, просунув голову між двох жердин загорожі та й собі задрімав, стомлений нерозумною блуканиною...

Объяснение: