Монументально-декоративное искусство подразумевает под собой громадные произведения искусства, создающиеся на века и наполненные крайне важным смыслом. Зачастую они отображают что-то важное для государства или народа, авторы таких произведений искусства имеют определённую идею, какую-то идеологию, в честь которой посвящается произведение. К примерам такого искусства например относятся статуи Ким Ир Сена и Ким Чен Ира в Пхеньяне. Они имеют гос.значение, при этом напрямую созданы в поддержание государственной идеологии, созданы из долговечного металла, дабы стояли прочно и долго, ибо отражают нечто важное для их авторов и тех, на кого нацелен данный объект. Есть и много иных примером - Сфинкс, Пирамиды, Эйфелева Башня. Все они сочетают в себе все перечисленные факторы в задании.
Символізм дуже вплинув на вибір сюжетів та їх тлумачення в модерні. Для мистецтва модерну притаманна зацікавленість міфологічними персонажами та алегоричними мотивами. Міф, що виявився засобом переосмислення реальності, вимагав від художника потрійної умовності: самого міфу, історичної епохи та живописної мови. Німецькі, французькі, бельгійські символісти часто зображували сфінкса — ідеального героя для художників модерну, героя, що поєднав в собі жінку, птаха та лева. Популярні були кентаври, що втілювали ідею чоловічої сили. Для модерну було важливо, щоб міфологічний герой відбивав природну сутність людини. На картині М. Врубеля "Царівна-Лебідь" жінка-птах, що зберегла чарівну жіночу красу та набула приваблюючої м'якості лебедя, постає в межах театральної сцени, ніби подвоюючи тим самим умовність, притаманну мистецтву модерну. Поряд з міфом, як його молодша сестра, розташувалася казка.
Полюбляли художники модерну також відтворювати та інтерпретувати мову чужих культур, пропускаючи всі явища крізь призму індивідуального "Я" (О. Бснуа, К. Сомов, Л. Бакст та ін.); інтерпретувати чужий задум в інших видах мистецтва, наприклад, в книжковій графіці, декораціях, театральних виставах. Частіше за все образи в модерні видобуваються не безпосередньо з життя, а а мистецтва і несуть па собі тягар історико-художпіх асоціацій. Звертаючись до першоджерел цілісно-постичного сприйняття світу в міфі, казці, минулому, майстри модерну шукали закони художнього перевтілення реальності.
Популярними темами та сюжетами модерну були ідея росту, вияву життєвих сил, поривання, безпосереднього, несвідомого почуття, прямий вираз стану душі, пробудження, становлення, розвитку, молодості, весни. Причому, виявляючи людську пристрасть, її бурхливість і взагалі будь-який стан, майстер модерну доводить її до межі можливого. "Бузок" Врубеля — це не натюрморт, не пейзаж. Для втілення стихії кольору важко підібрати назву жанру. У живопису ми знаходимо незліченпу кількість "Вихрів" (як "Вихор" Ф. Малявіна 1906 р.), "Танців", "Вакханалій". Найбільш популярною моделлю межі століть стала славетна танцюристка Л. Фуллер, що уславилася своїм серпантинним танцем. Ефект цього танцю міститься у вправній та спритній маніпуляції драпуванням, що своїми вигинами повторювало рухи тіла. Саме цей танець Л. Фуллер був породженням стилю модерн. В. Сєров у Росії писав Карсавіну, А. Павлову, Іду Рубінштейн; Ф. Малявін — "Танцюючих баб".
b
Объяснение:
Монументально-декоративное искусство подразумевает под собой громадные произведения искусства, создающиеся на века и наполненные крайне важным смыслом. Зачастую они отображают что-то важное для государства или народа, авторы таких произведений искусства имеют определённую идею, какую-то идеологию, в честь которой посвящается произведение. К примерам такого искусства например относятся статуи Ким Ир Сена и Ким Чен Ира в Пхеньяне. Они имеют гос.значение, при этом напрямую созданы в поддержание государственной идеологии, созданы из долговечного металла, дабы стояли прочно и долго, ибо отражают нечто важное для их авторов и тех, на кого нацелен данный объект. Есть и много иных примером - Сфинкс, Пирамиды, Эйфелева Башня. Все они сочетают в себе все перечисленные факторы в задании.
Символізм дуже вплинув на вибір сюжетів та їх тлумачення в модерні. Для мистецтва модерну притаманна зацікавленість міфологічними персонажами та алегоричними мотивами. Міф, що виявився засобом переосмислення реальності, вимагав від художника потрійної умовності: самого міфу, історичної епохи та живописної мови. Німецькі, французькі, бельгійські символісти часто зображували сфінкса — ідеального героя для художників модерну, героя, що поєднав в собі жінку, птаха та лева. Популярні були кентаври, що втілювали ідею чоловічої сили. Для модерну було важливо, щоб міфологічний герой відбивав природну сутність людини. На картині М. Врубеля "Царівна-Лебідь" жінка-птах, що зберегла чарівну жіночу красу та набула приваблюючої м'якості лебедя, постає в межах театральної сцени, ніби подвоюючи тим самим умовність, притаманну мистецтву модерну. Поряд з міфом, як його молодша сестра, розташувалася казка.
Полюбляли художники модерну також відтворювати та інтерпретувати мову чужих культур, пропускаючи всі явища крізь призму індивідуального "Я" (О. Бснуа, К. Сомов, Л. Бакст та ін.); інтерпретувати чужий задум в інших видах мистецтва, наприклад, в книжковій графіці, декораціях, театральних виставах. Частіше за все образи в модерні видобуваються не безпосередньо з життя, а а мистецтва і несуть па собі тягар історико-художпіх асоціацій. Звертаючись до першоджерел цілісно-постичного сприйняття світу в міфі, казці, минулому, майстри модерну шукали закони художнього перевтілення реальності.
Популярними темами та сюжетами модерну були ідея росту, вияву життєвих сил, поривання, безпосереднього, несвідомого почуття, прямий вираз стану душі, пробудження, становлення, розвитку, молодості, весни. Причому, виявляючи людську пристрасть, її бурхливість і взагалі будь-який стан, майстер модерну доводить її до межі можливого. "Бузок" Врубеля — це не натюрморт, не пейзаж. Для втілення стихії кольору важко підібрати назву жанру. У живопису ми знаходимо незліченпу кількість "Вихрів" (як "Вихор" Ф. Малявіна 1906 р.), "Танців", "Вакханалій". Найбільш популярною моделлю межі століть стала славетна танцюристка Л. Фуллер, що уславилася своїм серпантинним танцем. Ефект цього танцю міститься у вправній та спритній маніпуляції драпуванням, що своїми вигинами повторювало рухи тіла. Саме цей танець Л. Фуллер був породженням стилю модерн. В. Сєров у Росії писав Карсавіну, А. Павлову, Іду Рубінштейн; Ф. Малявін — "Танцюючих баб".
Объяснение: