Ваша історія, так яскраво змальована письменником Джеком Лондоном в оповіданні “Любов до життя”, дуже збентежила і схвилювала мене. Спочатку оповідання здалося мені звичайною пригодницькою історією. Але перші ж сторінки цієї дивовижної, на мій погляд, історії збудили в мені купу емоцій та викликали водночас багато запитань.
Я розумію, що вам напевно, важко згадувати ті події. Та, якщо ви все ж таки вирішите відповісти на мого листа, хотілося
б знати, як сприйняли ви зраду товариша, описану на початку оповідання. Як почуває себе людина, покинута сам на сам із диким і жорстоким навколишнім світом?
Дуже реалістично та з великою майстерністю на сторінках оповідання змальовано всю скрутність становища, в якому ви опинились. При цьому ваша історія здається привабливою, сповненою романтичного героїзму, пригодою. Та, я впевнений, навряд чи саме такою вона здавалася вам. Навряд чи слово “героїзм” навіть спадало вам на думку, але ж, я певен, що саме їм і повинен бути просякнений кожен крок людини, що вирішила вижити, не зважаючи на будь-які перешкоди. Багато
виснажливих випробувань випало на вашу долю на цьому нелегкому шляху. Але більш за все вразило мене, ваше рішення розлучитися зі скарбом, заради якого і здійснювалась ця небезпечна подорож. Мабуть, небагато знайдеться у світі людей, здатних на подібні вчинки.
Наприкінці листа хочу сказати, що ваша історія, насамперед, постає взірцем справжньої людської мужності та витривалості. Вона розкриває справжні цінності людського життя та вказує на те, що саме життя і є головним скарбом кожної людини.
Жага наживи — це серйозний недолік характеру, який призводить до погіршення стосунків із оточуючими людьми. Також, на мою думку, жадібні люди дуже нещасливі, адже сенс їхнього життя — це накопичення статків, причому процес цей ніколи не припиниться. Їм завжди не вистачає ще однієї копійчини. Усе життя для них обертається навколо капіталів і заощаджень. Вони впевнені, що за до грошей можна вирішити будь-яку проблему, бо гроші — всьому голова.
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» намагався довести протилежне. Незважаючи на те, що комедія була написана ще 1890 року, вона досі не втрачає своєї актуальності. Адже й сьогодні не рідко можна зустріти людей, для яких гроші — це сенс існування.
Вітаю, шановний добродію.
Ваша історія, так яскраво змальована письменником Джеком Лондоном в оповіданні “Любов до життя”, дуже збентежила і схвилювала мене. Спочатку оповідання здалося мені звичайною пригодницькою історією. Але перші ж сторінки цієї дивовижної, на мій погляд, історії збудили в мені купу емоцій та викликали водночас багато запитань.
Я розумію, що вам напевно, важко згадувати ті події. Та, якщо ви все ж таки вирішите відповісти на мого листа, хотілося
б знати, як сприйняли ви зраду товариша, описану на початку оповідання. Як почуває себе людина, покинута сам на сам із диким і жорстоким навколишнім світом?
Дуже реалістично та з великою майстерністю на сторінках оповідання змальовано всю скрутність становища, в якому ви опинились. При цьому ваша історія здається привабливою, сповненою романтичного героїзму, пригодою. Та, я впевнений, навряд чи саме такою вона здавалася вам. Навряд чи слово “героїзм” навіть спадало вам на думку, але ж, я певен, що саме їм і повинен бути просякнений кожен крок людини, що вирішила вижити, не зважаючи на будь-які перешкоди. Багато
виснажливих випробувань випало на вашу долю на цьому нелегкому шляху. Але більш за все вразило мене, ваше рішення розлучитися зі скарбом, заради якого і здійснювалась ця небезпечна подорож. Мабуть, небагато знайдеться у світі людей, здатних на подібні вчинки.
Наприкінці листа хочу сказати, що ваша історія, насамперед, постає взірцем справжньої людської мужності та витривалості. Вона розкриває справжні цінності людського життя та вказує на те, що саме життя і є головним скарбом кожної людини.
Объяснение:
Жага наживи — це серйозний недолік характеру, який призводить до погіршення стосунків із оточуючими людьми. Також, на мою думку, жадібні люди дуже нещасливі, адже сенс їхнього життя — це накопичення статків, причому процес цей ніколи не припиниться. Їм завжди не вистачає ще однієї копійчини. Усе життя для них обертається навколо капіталів і заощаджень. Вони впевнені, що за до грошей можна вирішити будь-яку проблему, бо гроші — всьому голова.
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» намагався довести протилежне. Незважаючи на те, що комедія була написана ще 1890 року, вона досі не втрачає своєї актуальності. Адже й сьогодні не рідко можна зустріти людей, для яких гроші — це сенс існування.