ів за все 1. У якому рядку всі слова є займенниками?
А) десь, хтось, всякий, ми;
Б) він, чорнявий, його, нам;
В) той, цей, пішов, наш, увесь;
Г) вона, чий, деякий, я.
2. За значенням числівники поділяються на:
А складні і складені;
Б кількісні і порядкові;
В назви істот і неістот;
Г якісні, відносні, присвійні.
3. Відносними є всі прикметники в рядку:
А солом’яний бриль, солодка каша, твердий характер;
Б ведмежа лапа, ведмежа послуга, ведмежий барліг;
В мамина сорочка, рідна мова, квартирне питання;
Г татарський звичай, дерев’яний стіл, воскова свічка.
4. Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку:
А Геннадій – Геннадійович, Геннадіївна;
Б Сергій — Сергійович, Сергіївна;
В Семен — Семенович, Семенівна;
Г Василь — Васильович, Василіївна.
5. Порядковий числівник ужито у фразеологізмі в рядку:
А за тридев’ять земель;
Б сім мішків гречаної вовни;
В одне серце й душа одна;
Г п’яте колесо до воза.
6. Лише незмінювані іменники іншомовного походження наведено в рядку:
А бюро, шимпанзе, панство;
Б таксі, бюро, меню;
В кенгуру, стакато, вікно;
Г пальто, шасі, спагеті.
Середній рівень (3*1 б.=3 б.)
7. З подвоєними літерами слід писати всі слова в рядку:
А пісен..ий, склян..ий, старан..ий;
Б блажен..ий, височен..ий, знан..я;
В пташин..ий, міськ..ом, від..зеркалити;
Г веснян..ий, юн..ат, ріл..я.
8. Через дефіс слід писати всі займенники в рядку:
А хтозна/що, будь/якого, ні /який;
Б хто/сь, аби/ з/ ким, казна/який;
В що/небудь, казна/хто, будь/що;
Г чого/сь, будь/чим, хто/небудь.
9. Через дефіс слід писати усі складні прикметники в рядку:
А залізо/бетонний, чорно/земний, військово/повітряний;
Б темно/ зелений, південно/український, м'ясо/молочний
В легко/крилий, західно/європейський , південно/східний);
Г п'яти/поверховий, жовто/гарячий), темно/жовтий.
Объяснение:
Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і буди на нього схожим.
Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.
А. Чайковський не ідеалізує Павлуся, хоч, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед його патріотизмом, присягою на вірність рідному краєві (вона звучить у внутрішніх монологах героя), перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.
Гадаю, образ Павлуся надовго запам'ятається не тільки мені, а й моїм ровесникам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов'ю до рідної землі та її історії.
В роки Громадянської війни Вороний виїхав за кордон. Тим не менш, він дуже переживає за долю України і в 1926 році повертається на Батьківщину. Здається, що все чудово, тим не менш, над поетом збираються чорні хмари. Знайшов він час повертатися! З-за доносів його виселяють з Києва, а потім засуджують на три роки сталінських таборів. Потім його доля невідома. Є свідчення, згідно яких Вороний ще довго перебував у в'язниці, а потім виїхав з Києва до Воронежа, де і помер в 1942 році. Але є інші факти: поет був розстріляний 7 червня 1938 року. Але повернемося до написання нашого твору. Звичайно, треба проаналізувати саму поему «Євшан-зілля». Вона нескладна для розуміння ідейно-образний зміст поеми лежить на поверхні. У цій поемі поет зачіпає проблему історичної пам'яті, уславлює борців і народних героїв, протестує проти національного і соціального гноблення.
Через весь ваш твір має пройти одна-єдина думка про історичну пам'ять народу, про зв'язок її з минулим, сучасним. Особиста доля Миколи Вороного ніби відбилася в легенді-алегории про «Євшан-зілля». У висновку твору ваші міркування треба пов'язати з сучасністю. І протягом твору не забувайте про власні думки і враження.