Дуже люблю будь-які свята, тому що під час свят не треба йти до школи та робити уроки. Але більш за все мені подобається Новий рік.
На Новий рік ми купуємо ялинку та ставимо її у своїй квартирі в найкращому місці. Ми розвішуємо на ній іграшки, свічки, маленькі електричні лампочки різних кольорів, срібний дощ з металевої фольги, цукерки та паперові сніжинка. Увечері ми сідаємо за стіл. Приходять гості, дітям приносять подарунки, грає музика, по телевізору Президент України виголошує святкові поздоровлення.Починаються танці біля ялинки.
Аж ось уже й ранок — ранок нового року. Ми виходимо на двір і починаємо грати в сніжки. Потім йдемо на прогулянку до центру міста. Там стоїть велика ялинка, навкруги безліч дітей.
Так проходить Новий рік — найкраще та найвеселіше з усіх свят.
Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші, добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю, починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще запам’ятовуємо алфавіт, таблицю множення, правила мови та інші корисні відомості. А діти, які вперше прийшли до школи, ще відчувають себе дітьми. Вони приносять іграшки, ляльки та машини із собою на заняття, і не усвідомлюють що це вже, хай і маленька – щабель до початку дорослого життя. Чи можливо про кохання писати з гумором? Здається, серйозне почуття потребує так само серйозних засобів вираження. Однак Валентин Чемерис доводить своїм читачам, що історія кохання може мати й гумористичний «супровід». Усе тому, що герої його повісті «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» — люди дуже молоді й життєрадісні. їм немає коли сумувати — вони сповнені оптимізму, що не дозволяє опускати рук навіть у безнадійних ситуаціях. Слід пам’ятати, що сміх буває різний. Валентин Чемерис віддає перевагу гумору. Письменник по-доброму сміється з окремих рис людських характерів та явищ дійсності. Окрім гумору, у повісті іноді трапляється легка іронія — прихована насмішка. Важливим засобом художньої організації твору Валентина Чемериса є пародія. Вона використовується автором для посилення комічного ефекту — за рахунок залучення рис інших творів, але в навмисне зміненій формі.Найбільш виправданим є засіб пародії в розповіді про дуель, що її влаштували підлітки. Ніби між іншим, письменник згадує відомі літературні твори, у яких зображено дуельні поєдинки. У його героїв теж усе як треба: є дуелянти й секунданти, однак розв’язка дуелі має виразно анекдотичний характер. У своїх художніх пошуках Валентин Чемерис спирається головним чином на народні традиції гумору, зокрема анекдоту. Чого лише варта ситуація, у якій розумна дівчина використовує обох своїх залицяльників, змушуючи їх замість себе виконувати господарську роботу! Як анекдотичний персонаж виглядає сільський міліціонер Грицько Причепа, у якого в кобурі замість пістолета — хліб і помідори. Гумор не тільки не заважає автору розкрити тему першого кохання, але й сповнює читачів щирою надією, що юні закохані з Великих Чапель будуть щасливим .
Дуже люблю будь-які свята, тому що під час свят не треба йти до школи та робити уроки. Але більш за все мені подобається Новий рік.
На Новий рік ми купуємо ялинку та ставимо її у своїй квартирі в найкращому місці. Ми розвішуємо на ній іграшки, свічки, маленькі електричні лампочки різних кольорів, срібний дощ з металевої фольги, цукерки та паперові сніжинка. Увечері ми сідаємо за стіл. Приходять гості, дітям приносять подарунки, грає музика, по телевізору Президент України виголошує святкові поздоровлення.Починаються танці біля ялинки.
Аж ось уже й ранок — ранок нового року. Ми виходимо на двір і починаємо грати в сніжки. Потім йдемо на прогулянку до центру міста. Там стоїть велика ялинка, навкруги безліч дітей.
Так проходить Новий рік — найкраще та найвеселіше з усіх свят.