Перебудуйте складносурядні та складнопідрядні речення на безсполучникові. Підкресліть граматичні основи, поясніть уживання розділових знаків. Спускаючись стежкою вниз, діти побачили, як до них наближається чоловік.
Доки буде жити дух наш запорозький, доти Україна буде в світі жить(А. Рекубрацький).
Грона червоні в калини горять, і птахи до неї здалека летять(Л. Забашта).
Отак козаччина пройшла, а ми немов й не чули (П.Тичина).
Ти ніяк не можеш зрозуміти, що... без науки неможливий розвиток суспільства(Г. Тютюнник).
Серед великої тиші було чути, як шелестять листочки.
Ударив грім, що аж шибки затряслися в домі.
Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе(Л. Костенко).
— Продовжте речення, утворивши безсполучникове. Поясніть уживання розділових знаків.
Люди люблять лелек: ...
Настав вечір — ...
Надворі шумів вітер, ...
Старі люди розповідали: ...
Умієш кататися — ...
Хвилі набігали на берег; ...
❤️❤️
Объяснение:
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк
Вставні слова й речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення і, отже, надають мовленню більшої природності, роблять його емоційно й інтонаційно насиченим. У реченні вставні слова й речення:
а) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, справді, певна річ, ясна річ, правду кажучи, щоправда, мабуть, може, а може, певно, очевидно, либонь, здається, сподіваюся тощо;
б) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, мовляв, чую, бачу, по-моєму, на мою думку, на думку такого-то, за вченням таким-то тощо;
в) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, слава Богу, нарешті, нівроку, на жаль, на сором, як на зло, як на гріх, соромно казати, чого доброго тощо;
г) привертають увагу співрозмовника: чуєте, бачиш, бач, знаєш, уявляєш, уяви собі, майте на увазі, зверніть увагу, даруйте на слові, між нами кажучи, вірите, слово честі тощо;
г) вказують на зв язок між думками: по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, значить, наприклад, зокрема, взагалі, одне слово, коротко кажучи, зрештою тощо.
Вставні слова й речення стосуються переважно змісту всього речення. Тоді їх ставлять десь на початку речення і обов'язково перед групою присудка: На превеликий жаль, у мене нема знайомих в Кишиневі (М. Коцюбинський). Якщо ж вони стосуються окремих членів речення, то їх ставлять біля цих членів: Вершники, здавалось, зрослися з підібраними грудастими кіньми (М. Стельмах). На кормі — руль, перед рульовим місцем —^ підойма управління, — адже човен був, певна річ, моторний