Переробіть речення так, щоб невідокремлені означення стали відокремленими і навпаки.
1. Місто, осяяне сонцем літнього дня, миготіло всіма барвами.
2. Вмиті сльозами сині очі виблискували волошковим квітом – чисті, непорочні й по-дитячому довірливі.
3. Серпневі ночі, настояні на сизих отавах і туманах, дихають пахощами зрілого літа.
4. Оточений величезним парком палац стояв на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро.
5. Біла полотняна сорочка з вишитими рукавами облягала дівчину – високу, ставну й повногруду.
6. Над морем злітали чайки, шугали в голубому мареві білими крильми, схожі на трепетні сторінки, вихоплені з якоїсь книги чи власної пам’яті.
7. Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася чіпка, унизана оранжевими ягодами шипшина
8. І знову насувала віхола, густа, лапата і тепла.
9. Сонце сідало за гору, густо порослу золотим дроком і маслинами
Одне з цих місць - загублений у тропічних джунглях півострів, який полюбляють серфери, два інших - острівці в бірюзових водах Середземного моря, четверте - край японського архіпелагу, і останнє - містечко у Каліфорнії, назва якого означає "чудовий пагорб".
На перший погляд, ці п'ять місць нічого не зв'язує. Нікоя у Коста-Риці, Сардинія в Італії, Ікарія в Греції, Окінава в Японії та Лома-Лінда в Каліфорнії розкидані по різних куточках світу і геть не схожі.
Але, мабуть, кожен із нас, хто мріє про довге і здорове життя, хотів би народитися в одному з цих місць. Це так звані "блакитні зони", де шанси дожити до 100 років у десять разів вищі, ніж у середньому, наприклад, в США. жил?
Отже, першоелементом моральної діяльності є вчинок.
В етиці розрізняють два підходи до розуміння суті моральної діяльності – більш широкий і більш вузький.
Згідно з першим, широким підходом, діяльність є моральною, якщо узгоджується з вимогами моралі, її нормами та цінностями.
У вужчому ж розумінні власне моральною є лише така діяльність, яка ґрунтується на усвідомленому виборі її суб’єкта й має на меті активне утвердження певних моральних цінностей.
Указане розрізнення є важливим для нас, оскільки воно дає змогу зрозуміти, що, взагалі кажучи, справжній моральний вчинок є явищем рідкісним у повсякденному людському житті.
Можна бути чесною, порядною, доброю людиною і не здійснювати при цьому жодних вчинків.
Вчинок же можна визначити як практичний акт цілеспрямованого утвердження певних моральних цінностей у ситуації, де ці цінності беруться під сумнів або заперечуються.
Беручись захищати данні цінності, людина наче виступає з ряду, відокремлюється від маси, втручається у відкриту подієвість буття, розв’язку якої заздалегідь передбачити неможливо.
Саме відсутність онтологічних гарантій щодо стверджуваних цінностей і пов’язана з цим неминучість морального ризику відрізняють вчинок від того, що називається „героїчним вчинком”, або подвигом, - діяння, спрямованого скоріше на досягнення певної мети, аніж на її полемічне ствердження у світі.
Подвиг – зрушити з місця, „подвигнути” якусь украй важку у фізично-життєвому відношенні, але безсумнівно потрібну справу.
Вчинок – зробити щось за рішенням власної совісті, на свій страх і ризик, без сподівань на загальне схвалення власних моральних мотивів.
За всієї своєї ризикованості справжній вчинок із самого початку несе в собі потужній моральний пафос; втручаючись у рутинний перебіг справ, він утверджує в ньому дієвість совісного суду, прерогативи вищих людських цінностей.