У якому реченні сполучник а вжито в єднальному значенні * А Ще назва є, а річки вже немає.
Б Не тільки злива лила в ту ніч, а й блискавка шмагала потріскані від спеки поля.
В Ніч уже зовсім налягла на землю, а в додаток ще й туман підіймався.
Г Від луків дмухало вогкістю, а в далечині на обрії простяглися сизі димки.
Укажіть складносурядне речення , у якому треба поставити тире. *
А Бреду серед великих кущів, серед дерев, напоєних дощем і вони кличуть мене все знову і знову.
Б Люди йшли під гору ту страшну і знову всі незміряні красоти з"явилися у прекрасному ставку.
В Пробіг атомобіль, і синя хмарка диму розвіялася за ним.
Г Пройде ще мить і усе заповниться дощем.
Позначте складносурядне речення , у якому є три частини(розділові знаки пропущено) *
А Віками ми йшли стомлені важким тягарем неволі по тернистому шляху проте ми ніколи не спинялися у своїй роботі а прямували вперед і вперед.
Б Всі нивоньки дрібен дощик поливає на зелену березоньку краплини немає.
В Біля ніг її плещеться море і мов питаючи в тривозі одна другу про щось найголовніше в світі хвиля хвилю доганяє.
Г Давно відшуміли дні далекої юності та ніколи мені не забути першої зустрічі з Києвом.
Сам текст для переказу (за Г. Воротнюком) починається так: "Полонивши дивовижної краси українку, турецький паша ладен був узяти її за дружину. Для цього треба було навернути бранку у магометанську віру...". Ось переказ цього тексту:
Білгород-Дністровська фортеця
Колись турецький паша взяв у полон українку дивної краси і був готовий одружитися з нею. Але йому треба було змусити полонянку прийняти магометанську віру. Красуня була дуже горда і не погоджувалася на це. Тоді паша наказав заточити дівчину у фортеці, щоб зламати її волю. Полонянка томилася там багато днів та ночей.
І ось одного дня з рук і ніг дівчини впали кайдани, і двері в’язниці відчинилися самі собою. Коли вийшла вона за стіни, турки остовпіли з подиву, але потім кинулися за нею. На березі лиману турки наздогнали утікачку і підняли вже ятагани, щоб вбити її, але красуня розтанула в тумані. Там, де стояла вона, забило джерело живої прозорої води. Турки ж перетворилися на кам’яних ідолів.
Таку легенду вам розкажуть, якщо ви завітаєте до Білгород-Дністровської фортеці, мури та вежі якої височать над Дністровським лиманом. Вам покажуть башти фортеці: ту саму темницю, з якої, як свідчить легенда, втекла красуня, а також Овідієву башту (де за легендою бував римський поет). Покажуть вам і башту-сховище, де нещодавно було знайдено просо, що пролежало там 250–300 років. Дивно, але, коли це просо посіяли, половина насіння проросло.
Навіть тепер велич і неприступність фортеці вражають. Довжина міцної зовнішньої стіни фортеці - майже два кілометри, висота — до семи метрів, а товщина — до п’яти. Над цією стіною височать башти; всього їх двадцять шість, причому двадцять з них — бойові.
Глибина рову, яким оперезана фортеця, сягає двадцяти метрів, а ширина — десяти. Якщо наближавсяч ворог, його можна було швидко заповнити водою з лиману через спеціальні отвори.
Білгород-Дністровська фортеця є унікальною історико-архітектурною пам’яткою, що зберіглася з часів середньовіччя. Фортеця є витвором слов’янських майстрів, бо про це свідчить напис на одній з башт. Планування фортеці, як і слов’янська в’язь над головним входом, є характерними для слов’янських оборонних споруд. Про слов’янське походження будівлі свідчить багато архівних документів.
1.хто не робе,той не їсть-без труда,не вытянеш и рыбку из труда
2.Було, та загуло -было, да сплыло
3.В чужому глазу бачить зразу, а в своїм - ні разу-В чужом глазу соринку видим, а в своем бревно не замечаем
4.Бог не теля,бачить з відтіля-Бог видит, кто кого обидит
5.Великої треба хустки, щоб зав'язати людям усти-На чужой роток,не накинеш платок
6.Волос сивіє, а голова шаліє-Седина в бороду,а бес в ребро
7.Голова - як казан, а розуму - ні ложки. --Голова с лукошко, а мозгу ни крошки
8.Голосок дзвенячий, а совість свиняча--Голос соловьиный, да рыло свиное
9.Жінка не черевик - з ноги не скинеш--Жена не лапоть: с ноги не сбросишь или Жена не гусли: поиграв, на стенку не повесишь
10.З краси не пити роси-- с лица воду не пить