Я не знаю как это делать... Укр. мова Списати. Вказати складнопідрядні речення з підрядними дії та з підрядними означальними. Пояснити, як ви їх розрізнили,

Намалювати схеми речень.

1. Криниця наша ця така глибока, що видно зорі з неї і у ній. (В.Загороднюк.)

2. Червоні яблука в кімнатах насипані, що ніде стать. (Д.Павличко.)

3. Вже так натомився за краєм своїм тужити, що вірші, здавалось,ридають уже під пером. (Л.Костенко.)

4.Стільки років блукав, що вже й сивий я став. (Е.А.По.)

5. Така тепер на світі наковальня, що треба мати нерви, як дроти. (Л.Костенко.)

6. В шумі липи стільки жалю, стільки, скільки щастя в нім. (Й.Koccy.)

7. Такі в пасічників одухотворені лиця, наче з поля в село медові ріки течуть!. (Є. Гуцало.)

БУДУ ОЧЕНЬ БЛАГОДАРНА ❤️
Заранее

Свято, яке мені найбільше подобається
    Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати. 
     У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь. 
     На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".